Сенсорна інтеграція як основа успішної взаємодії дитини з навколишнім світом.
Давним-давно жили-були діти. Вони бігали босоніж по траві і піску, лазили по деревах, купалися в струмку, будували замки з піску, гойдалися на гойдалках до темряви, стрибали в озеро з тарзанки, зривали і їли фрукти в саду, збирали гриби, пробували дикий мед, каталися з крижаних гір ... чи багато хто з сучасних дітей можуть похвалитися таким багатим життєвим досвідом? У наш час діти обмежені у взаємодії з навколишнім світом, тактильної взаємодії (ми ходимо у взутті, одязі, їздимо на машині). Ми самі, того не помічаючи, викликаємо у дітей сенсорний голод з одного боку і перевантаження зору, слуху з іншого. Прикладом служать телевізор, ґаджети, які не дають можливість розвивати уміння спілкуватися, підвищувати навички комунікації. Часто маленьку дитину знайомлять із навколишнім світом за допомогою комп’ютера, замінюючи об’ємні предмети площинними зображеннями, природні об’єкти з їхніми специфічними запахами, енергетикою, тактильними відчуттями — яскравим, проте уявним кліше. Так поступово, ще по-справжньому й не сформувавшись, розриваються тендітні зв’язки малюка з реальним світом, підміняючись віртуальними.14:47 16.01.2025
